ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ 2026 РОКУ ЄПИСКОПІВ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В КАНАДІ З НАГОДИ СВЯТА ВОСКРЕСІННЯ ГОСПОДА НАШОГО

Всесвітлішому духовенству, монашеству, богопосвяченим сестрам і братам, семінаристам та вірним мирянам Української Католицької Церкви в Канаді,

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Наближаючись до великого свята Пасхи, яке наш Катехизм називає «Празників празник» (Христос - наша Пасха, 559), ми готуємося до нього з радістю. Але для багатьох із нас ця радість затьмарена війною в Україні, загрозами інших воєн, а також непевністю та ослабленням моральних орієнтирів у середовищі, що нас оточує.

У такі часи людина може відчувати безсилля - у власному житті або серед інших людей у суспільстві, де вона живе. Ми подібні до учнів Христа під час Його страстей: стоїмо осторонь, розгублені й налякані, не розуміючи того, що відбувається. Або як Божа Мати, жінки та Йоан біля хреста - дивимося і не можемо нічого змінити, бачачи, як Господь віддає Себе з любові до нас. Проте, що б ми не відчували сьогодні, досвід історії показує: темні часи минають, і навіть найважчі війни завершуються.

Наш спокій не походить від очікування, що світ сам по собі стане кращим. Ми знаходимо мир у світлі нашої віри. Христос дає нам надію і нове життя. Він показав це через Свої страсті і воскресіння, які ми особливо переживаємо у цей час. Це слово надії живе у Євангелії і в навчанні Церкви. Ми покликані його зрозуміти і жити ним, ділячись ним зі світом, який сьогодні цього потребує.

Одним із найсильніших моментів церковного року є ніч між Великою Суботою і Великоднем. Ми входимо до темного храму, вшановуємо Плащаницю і роздумуємо над тим, що Христос зробив для нашого спасіння. Потім Плащаницю переносять до вівтаря, і ми виходимо з храму, залишаючи позаду знаки смерті і смутку - хрест, гріб, темні багряні покриви. Коли виходимо, дяки починають урочисто співати стихири, який розказує про ангелів, які вже співають про воскресіння Спасителя. Ми просимо Господа, чи можемо ми, на землі, приєднатися до цього ангельського хору, бо наші власні душі волають увійти в цю радість.

Ми обходимо храм у прохолодній передсвітанковій темряві. Стаємо перед зачиненими дверима і знову проголошуємо нашу віру у воскресіння. Священник тричі стукає у двері, вони відкриваються, і ми входимо до храму вже з іншим розумінням. Гріб відсунений, темрява змінюється світлом - свічками, квітами, вишитими рушниками. Уся спільнота сміливо та радісно співає проголошуючи: Христос воскрес! Смерть переможена. І гріб більше не є кінцем життя. Господь Своєю любов’ю і жертвою дав нам це.

Нехай кожен у Церкві та за її межами переживе цей досвід. Нехай Великдень - чи скромний, чи урочистий - дасть нам ту радість і надію, які потрібні сьогодні. Багато хто думає, що ми живемо у часах, про які сказано в 24 розділі Євангелія від Матея. Але в цей пасхальний час варто також подивитися на 28 розділ. Бо Господь прийшов у наш світ, щоб вивести нас до нового життя з Ним, де страждання минає і смерті більше немає. «…від смерти бо до життя, і від землі до небес, Христос Бог нас перевів!» (Пісня 1, Канон Пасхи).

Благословення Воскреслого Господа нашого на всіх вас!

+ Лаврентій Гуцуляк, ЧСВВ, Архієпископ і Митрополит Вінніпезький
+ Давид Мотюк, Єпископ Едмонтонський
+ Браян Байда, ЧНІ, Єпископ Торонто і Східної Канади
+ Михайло Квятковський, Єпископ Нью-Вестмінстерський
+ Михайло Смолинський, ЧНІ, Єпископ Саскатунський
+ Андрій Рабій, Єпископ-помічник Вінніпезький
+ Михайло Вівчар, ЧНІ, Єпископ-емерит Саскатунський

Видано 29 березня 2026 року
Вербна неділя